Про неальпініста
Lana — 18/03/2010 - 12:25
Межі розмиті дощами із попелу снів,
Зникають границі,
Ми більше не скажем ніяких слів,
Замасковані лиця
Надіятись можна лише на четвер
Опісля дощу,
Все провернеться в наше тепер,
Але я не прощу
Гримай дверима, на телефоні не висни
Валізу спакуй,
Задихнешся надлишком вільного кисню
Не альпініст ти, остання гора Пікуй.