Пусте, німе й тупе безсоння
всю ніч від столу і до підвіконня...
І так повільно тане час
я вже застиг - я майже згас,
перетворився в білу стелю
і намагаючись втекти у сон,
повільно серце і годинник в унісон
сплелись і зав`язались вузелком
щоб відчувати тишу між ударів,
між блиском у очах, сердець пожарів
знайти краплинку спокою...
з тобою...
Сліпе, глухе, набридле почуття...
ти зникнеш геть у небуття,
і забереш з собою сніг, морози
і не чужі солоні сльози.
Підеш з безсонням в інший світ...
із сном прийде чи з поцілунком
і розмалює небо візерунком...
Впаде у мої очі сном,
зі спокоєм чи з вітром за вікном
але повільною і тихою ходою.
Прийде з весною...
чи з тобою...