Оцінка: 8/10
Ігоре, Ваш вірш викликав у мене страшні асоціації, Знаєте, аж настрій підупав, як провела паралелі з сьогоденням світу цього. Страшно жити, страшно дивитися на світ, який не має майбутнього, Це щось дісно, як триллер, фільм жахів. Зняєте, Ви написали це, і якби я не знала, що Ви мододий, я б подумала, що цей твір написав бувалий поет, змучений, заморочений життям, озлоблений на світ, обтяжений гріхами. Чого до Вам прийшла така думка і така тема.? Ну... антиутопія, на тому і закінчу. Успіху, що ж пишіть те,що пишеться. Щиро, Лана.
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
.
Ігор — 9/02/2010 - 23:18Хм... не знаю навіть, причина написання була досить проста - побачив на що схожа сучасна естрада, як молодих безголосих дівчат тягнуть на сцену, щоб задовольнити "аудиторію". То якою ж повинна бути ця аудиторія?! Чи ж це не ті самі "люди", що "ідуть у циліндрах і фраках, В портфелях несуть опіу́ми чи маки..."? Саме вони - спотворена інтелігенція, яка вважає, що час змінювати світ "на краще", пропагує "сучасність" (що насправді є простим фанатизмом) та агітує молодь?
Чи багато із них вірить у щось святе?
А що є сьогоднішня "українська дипломатія"? Чи не є це "засохла кров", яку ніхто не помічає?
Ось що малось на увазі - масштаби людської байдужості, які є уже сьогодні, які ми прекрасно бачимо, але не помічаємо: корупція, наркоманія, штучне сирітство, бездушність людей, неповага до святого та відсутність якихось моральних принципів - чи це не сьогодення?
*
Lana — 10/02/2010 - 20:44Дякую за пояснення.