Я виходжу щодня полювати за снами-лелеками,
Коли Ніч чорним тілом лячно лягає
На замети снігів не прибрані ЖЕКами,
Місто спати вкладається і морозу на завтра чекає.
Я сова, сон до мене приходить під ранок,
Розбігаються думи мої по нішах,
І до мене хтось мудрий ступає на ганок,
Тож даремно говорять, що ранок мудріший.
А світанок розбудить ненависний будильник,
Бомжуватиме день у маршрутках і ловитиме гави,
Я ж чекатиму Вечора , що для мене всесильний
Приведе свою подругу Ніч у гості на каву.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00