Impression
Геленка — 14/04/2008 - 11:47
Коли надвечір вулицею йде тендітна дівчинка, тягнучи величезну сумку, одразу зрозуміло: студентка. Але якщо ця ж дівчинка, з цією ж сумкою не йде, а, здається, пливе над асфальтом і обличчя її сяє усмішкою,що спадає на думку? Дивна якась... Ненормальна... Людям чомусь не втямки, що вона просто ЩАСЛИВА!
А вона іде, підставивши обличчя теплому вітерцеві, й усміхається небу. Його барва не одноманітна. Починаючись на обрії ніжною блакиттю, вона дедалі густішає, набуваючи кольору волошок, і, нарешті, змикається над тобою темно-синім склепінням. Навіть коли минеш відкритий простір і блакить сховають від тебе дахи будинків і віти дерев, знаєш, що зовсім поряд є воно, НЕБО, - синє диво над твоєю головою.
А ще - це передчуття весни. Вона ще десь далеко, а у повітрі вже з'явилось щось таке, що змушує швидше битися серце, дивитись на світ сяючими очима - бути щасливим.
Тож коли вечірньої пори, піднявшись над сірістю й буденністю асфальту і життя, з усмішкою на вустах назустріч Вам крокує русява Юність, зупиніться на хвилику, підніміть очі до неба, причастіться його спокою й глибини... і усміхніться! Нехай на одну щасливу людину стане більше!