Збірка: Сліпі, але відверті почуття
Я падаю з неба, повільно і тихо,
нас тут так багато, що трапиться лихо.
Торкнувшись землі ми миттю вмираєм,
вмираєм затоптані,під небокраєм.
Політ в нас далекий хоч вам не помітно,
ми смерть зустрічаєм занадто привітно,
тому що кохаєм і в небі літаєм,
а коли впали то тихо зникаєм.
Зникаєм без сліду, забравши всю кригу.
Ніхто не помітить що меньшає снігу.
Своїми тілами ми красимо землі,
вмираємо білі і сльози даремні,
бо ми не навчились все це рахувати,
бо ми не могли себе цінувати.
А зараз я падаю тихо із неба,
куди несе вітер? Мабуть туди й треба.
Життя не коротке, бо часу немає
для того хто в небі високо літає.
І тихо кохає без болю і жаху,
той вмить ще взлетить - перетвориться в птаху.