Збірка: Сліпі, але відверті почуття
вітер перебирає моє волосся
від швидкості часу, що минає очі
літаю я від заходу до ночі
як небо хоче так і повелося.
і сонце нехай сліпить очі мої
я їх люблю але дивився вдосталь
і заховає у обійми свої
мене та сіра і незпинна сталь,
шо обійме мене немов вуаль
і дасть мені так солодко заснути
тим часом я до мрій своїх прикутий
чекатиму під хмарами весну
яку хтось міг далеко заховати,
але я вмів колись на все чекати
і тихо вірити бо віра то єдине
що не покине мене, не загине.
на полі битви з темрявою в серці
яке вже втомлене занадто сильно
щоб відчувати як на світі вільно.
але я не впаду ніколи тут
це моя воля і мій кут
де я вогонь розпалюю життя
мені туди і буде вороття
крізь попіл почуттів мого життя прожитих
і усіма потроху перебитих,
немов маленькі і незрячі пташенята
які не бачять навіть свого тата
але іх серце б`ється не даремно
бо жити інколи приємно.
коли пірнаєш у свою природу
вона дарує щукану свободу
і вільний подих синіх морських хвиль...