Втопився Я
Lestat — 31/01/2010 - 18:59
Збірка: Сліпі, але відверті почуття
Ти знаєш, я втопився мабуть
бо забагато це для мене водночас,
твоїх яскравих і сліпих прикрас
яких я зовсім і не пам`ятаю.
Була відверта ти зі мною хоч би раз,
чи ти питала де я подумки буваю
але я всеж літаю і кохаю
все те що видно між виблискуванням страз.
Ти знаєш, я втопивсь напевно
у кольорах твоїх очей
які десь зараз в полум`ях ночей,
веселі і щасливі не даремно
якби ти знала як мені приємно
це відчувати, впавши на м`яку траву.
І квіточку тобі маленьку я зірву
але ніколи вже не подарую.
Ти знаєш, я втоплюсь мабуть
і все це просто так, немає цілі
бо все це пусті радощі змарнілі
яких вже із природи вийшла суть,
й хотілося б усе в минулому забуть,
але пірнаючи у глиб твоїх очей
я бачу вже давно зайшовше Сонце,
яке нам світить світло між ночей
у згаслі вогники твого віконця.
Ти знаєш я залишусь тут,
щоб Сонце те ніколи не зітліло
і серце у пітьмі не оніміло,
я без повітря але з блиском у очах
все ж глибше мене є мій страх,
Чому ж до мене щастя не доплило
немає вітру на його вітрила,
його щось пошепки втопило
прововивши "все буде так".