Коли ти йшов високо вгору,
з собою на одинці повсякчас
в осінню чи весняну пору
ти озирався, і не раз.
Коли тримався за колючі дроти
які хтось за собою полишав
ти завжди знав що будеш проти
нічого за спиною не лишив.
Коли замріявся про спокій
ти знав куди веде твій шлях
але не знав що там чекає -
прозорий простір чи твій прах.
Коли ти вибрав найскладніше
ти знав у чому сіль і зміст
і бив завжди ти всіх сильніше
й життя твого не похитнувся міст.
Коли сказав мені перед походом -
не замета, а шлях, дорога до мети
тоді в очах твоїх помітив
що я є вільний, я є ти.