Це місто не озброєне садами,
немає місця де писати тут вірщі
і повсякденними самотніми думками
доводить погляд майже до межі.
Холодною рукою обіймає
і дивиться у очі, крізь усе
де спокою і радості немає,
де землю вічно грім трясе.
Тут більш людей покійних, ніж у світі
і подих затуляє кожна мить,
немає більш небес блакиті
немає більше де тут жить.