Прологи не закінчених думок...
Lestat — 31/01/2010 - 18:49
Прологи не закінчених думок...
розбавили собою сірий вечір,
забути все, нове вже через крок
новий вогонь запалює той самий вечір.
Летить із неба предостанній лист,
який ніколи ти не прочитаєш,
і сяйвом, мільйонами намист
разом з дощем тихенько таєш.
Так тихо що і вітер не почує,
не встигне розігнати сірих хмар,
тей дощ тебе у подумках малює,
вкриваючи малюнками бульвар.
Маленьке серце для великого стрибка
самотній погляд сірої лікарні,
чи вистачить тобі крил мотилька?
для того щоб доїхати до спальні...
Немає більше змісту у думках,
їх осінь листям закриває,
немає сили у твоїх руках
але ж є серце і воно кохає...