Коли погляди падають вниз
Lestat — 31/01/2010 - 18:48
Коли погляди падають вниз
не від дощів і невід світу сонця,
коли між світом і тобою є карниз,
маленького закритого віконця.
Коли впадуть із неба погляди твої,
останні, перші і забуті.
На мить забуду я клітки свої,
забуду що до тебе я прикутий.
Із клітки птах високо не злетить
далеко не впадуть дощі осінні,
коли душа як свічки світ тремтить,
коли над нами небеса незмінні.