Манкурт
Анна Бабка — 14/04/2008 - 09:56
Ти чекаєш її що ночі,
Одягнувши вінок із лавру,
Заливаєш вином свої очі,
Оскверняєш воїнів славу.
Сьогодні ти цар, ти володар,
Ти даруєш життя за бажанням,
А на завтра – ти пекла господар
І впиваєшся смерті коханням.
Ти величний на троні із квітів,
Що ростуть на могилі народів,
Чи є щось святіше на світі,
Що відверне тебе від походів?
Ти верхи на звірові в латах,
А вчора – в обіймах мрії,
У цінних коштовних шатах,
Шукав у душі надії.
Не можна назад повернути,
Ти манкурт, і спогади стерті,
Тебе змусили щастя забути
Й що ночі чекати смерті.