Де наше Кохання?
Поділось кудись... Ти запитав мене,
А я не знала,що відповісти,
Вісті від нього давно не приходили,
Лили дощі, кудись відлітали літаки ,
Таки треба ж комусь до когось летіти,
Ти бачив, як пустіло летовище,
Вище і вище підіймались срібні птахи,
Хи,хи,хи...
Так само пустіла моя душа,
Ша... І лише моя волосина,
На твоїй подушці залишилася,
Не я, а моє ДНК.
Тепер ти можеш мене клонувати
І як захочеш будеш "її" кохати,
Вона нічого про мене не буде знати,
А я все ж таки буду до себе тебе ревнувати,
І плутати буду де я, де не я.