муза мого суму
Тетяна — 21/01/2010 - 20:14
О дощ, о муза мого суму,
Сутність мене серед вологих грань,
О береги єгипетського Нілу
В моїй свідомості важких вагань,
Стіна реальності ганебних сподівань,
В присутності твоїй я просто гину,
Жорстокість крапель на відкриту рану
Сердечних коливань.
А ти все ж можеш бути літнім,
На білу сукню плямами бузку,
Ромашок, мушель, чайок чи піску,
Морськими хвилями, світань,
Обіймами тепла і лоскотом зізнань
«люблю тебе мов вперше і востаннє»…