Пелюстки...
Юліта Вітер — 18/01/2010 - 21:04
Колишучи на вітрі пелюстками,
Троянда біла на морозі замерзала,
Губились аромати між листками,
Душа поета пристрасно ридала...
Він ніс троянду ту своїй коханій,
Цариці снігу і морозу - королеві...
І трепетало його серце юне й раннє,
І рвались струни у душі серцеві.
Він прочекав свою царівну вірно,
Все виглядаючи її у далині...
Вечірнє покривало спускалося повільно,
Засвічуючи зорі в погашеному дні.
...Він не пішов, а почвалав додому,
поет з розбитим серцем на друзки.
Він все прийняв в холоднім світі цьому.
А вітер колихав ті пелюстки....
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 7.00