Вибір
karambolka — 18/12/2009 - 12:13
...Ти підеш в забуття?...
...Ти полетиш у далеке небо, де яскраве ядерне коло заходить за одинокі міські будинки?...
В тебе виростуть крила?... і ти,... полетиш високо над Дніпром, мов Ікар над Егейським морем?...
Ти забудеш мову, спів?
Ти забудеш, що таке день, вечір, ніч?...
А радість?...
А ти забудеш наші довгі розмови під загадковим зоряним небом?...
Гм... Забудеш... Мовчиш... А чому мовчиш?... А, ... ти забудеш і мене?!
Так. Звичайно, забудеш...
Ні!, Або... ти просто не будеш про мене згадувати... Сумно.
Я хочу! Хочу..., хочу вирвати твої очі, і вічно, чуєш, вічно!, дивитись у їхню синю глибину! А руки? Твої руки будуть вічно тримати мене в обіймах... Завжди?
Я витягну всі твої речі, ...і ... порозкидаю квартирою! наче... Це ти їх залишив?
Я не хочу! А може..., може, це все на краще? Може без тебе життя стане ліпшим? Але..., не для мене.
...
Лезо легко промайнуло рукою і долоня вкрилась крапельками душі... На обличчі – біль, тривога, розпач і якась дивна посмішка... Вона полетіла до нього і зробила свій вибір.