Гра в бісер
RinA — 13/12/2009 - 07:44
Збірка: ІнколиНеПлачуть
симфонічним оркестром настрій грає в бісер.
і напамять лишились вірші, де його тільки коми.
прогнози-погрози, оркестри, як метри,
печальні каруселі, вокзали, а запамятались пусті перони.
на очі вогнями впливають яскраво усміхнені перехожі
а вона ховається за кожним зручно плавним кроком,
спускається в підземку, де тисячі обличь на нього схожі,
і хоче відпустити але побачити востаннє ненароком.
востаннє, а значить напамять, і варто поставити крапку.
так серце вирвати і перекроїть – вже не тяжко.
і за спиною лише білі плями, що наздоганятимуть до світанку.
на пероні вокзалу, якого ніколи не було на жодній карті.