лише не слухати твоє мовчання
Тетяна — 7/12/2009 - 12:54
От викласти усе що мучить у рядки,
перечитати і жахнутись, і злякатись,
зробити все чужим і розридатись,
розчаруватись й розсміятись,
сховати наболіле в закутки.
Диск пам’яті не відформатують навіть гейци,
а так би вивільнити серце від розпук,
від суму, ностальгії, від розлук,
від тебе і твоїх холодних рук,
залишити лиш стук замерзлих рейсів.
В важкім чеканні пробігають потягами дні,
я мов недіючий вокзал малого міста,
розбита лавка, на яку не сісти,
квитки на міжрайонники без місця,
стрілки годинника що зупинилися на полудні.
Стою навпроти і дивлюсь в твоє вагання,
хотілося б почути лиш півслова,
рядок зізнань, чуттєвості промову,
строку захоплення о хоч розчарування,
лишень не слухати твоє важке мовчання.