Прокурене життя моє
Юлія Сауліна — 7/12/2009 - 04:03
Прокурене життя моє журбою.
Побита доля батогом подій.
Хіба хотіла я бути рабою
Своїх безглуздих, безнадійних мрій?
Чи марила про болісне розп’яття
Своїх безмежних, прісних почуттів?
Чи це від Бога – вічнеє завзяття
До написання звірених віршів?!
Я не просила перемог легких у щастя,
І не молилась за своє просте ім’я.
Я не вчилась у кохання красти
Шалену пристрасть цього відчуття.
Співай, моя журба, бо ти навіки
З’єднала горе й радість у мені!
Лети, душа моя. Піднімеш віки,
І запалаєш в грішному вогні!