У жовтні заблукало трохи літа,
І в осені бувають теплі дні,
Краплі дощу на віконних шибах,
За ними світлий образ твого ТИ.
І в листопаді літо заблукало,
Іще ледь теплі ранні вечори,
Якесь мале пташа із віт кричало,
Згори дивилось знову твоє ТИ.
Ні, ні, ще сніг не йде, ще трохи літа
Згубилося в останках жовтизни,
На клумбі, геть листвою вкритій,
Всміхалося до мене твоє ТИ.