Талант
Анна Бабка — 11/04/2008 - 09:55
Не можу я збагнути біль неосягненний,
Не можу вирвать з серця сон блаженний,
І важко зрозуміти, чи вмирає,
Чи щось народжується в муках і конає?
Замилувалась неба клаптиком нетлінним,
Занурилась у вічність часом швидкоплинним,
Розпертий від таланту сірий мозок,
Розпуклий від бажання чорний морок.
Малює геній на стіні творіння,
А хтось спотворює його у тління,
І білу дівственну мадонну неба
Ніхто у храм не пустить, і не треба…
Чому ми розстріляли нашу волю?
Чому в безодню звергли власну долю?
І плаче геній на хресті розп’ятий,
Й горить талант безбожником зім’ятий.