Думати треба завжди.
Валентина — 30/11/2009 - 10:40
Браво! Мені сподобалось, і дуже. Приємно читати і відчувати, що автор мисляча людина. Так, ваше ЕСЕ написано трішечки важкувато. Іноді риторичних запитань могло б бути менше. Між тим…, між тим це ваші роздуми.
Що стосується змісту, я б могла з вами посперечатися майже по кожному пункту, але «не в загалі», а «в деталях». Та не буду. Бо мені подобається!!!
PS. Що знову повертає нас до теми революції. Революція в поглядах (в головах) людей – не можлива!!! Революції – це міф, примара, яка так гріє серце багатьом і багатьох знищує, але не приносить ні якої користі. Пам’ятаєте, Ви наводили приклад з Мойсеєм і пустелею… В усьому є зміст…Що б змінити колективне мислення будь-якого суспільства, треба працювати над цим десятиліттями і чекати зміни покоління… Ось вам і сорок років блукання. Нажаль людство блукає значно більше!....
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
...
68 — 30/11/2009 - 12:35Неможливо погодитись із тезою про те, що революція не приносить ніякої користі. Якби не Жовтнева чи не Велика французька революції, то скільки б ще часу люди залишались рабами, жили в нестерпних умовах? Але справа навіть не в тому - революції матимуть місце завжди, вони закономірні. Кожен психолог підтвердить: людині властива агресія, агресія - один із основних стимулів, які допомагають нам виживати. Західна цивілізація живе зараз у відносно мирну епоху, всі війни перемістились у третій світ, але люди потребують конфлікту. Яскравий приклад - футбольні хулігани. Видається, футбол доволі кривава гра: беспосередньо самі матчі забрали життя більше, ніж 1300 вболівальників, навіть одна війна розпочалась через футбол - тоді загинуло більше 3000 людей в Латинській Аеринці. Звісно, футбол тут ні при чому, справа в агресії. Оце і є деструктивні конфлікти. Люди добровільно йдуть на те, щоб кожного тижня битись із вболівальниками інших команд. А революції, мені здається, конструктивний конфлікт, який кожного разу дозволяє відкрити нові обрії. Людина знаходиться у межовій ситуації (за Ясперсом), і тільки тоді сповна усвідомлює, що є життя. Можливо, сьогодні в більш-менш розвинутих країнах бракує оцієї межової ситуації, про це свідчить культура, в якій раз по раз простежується просто відверта нудьга, яка породжує цинізм і відразу до самого життя. Для мене показові в цьому плані романи Бегбедера і Уельбека - раз за разом герої борються з нудьгою, викликаною розміреним і беззмістовним життям буржуа, представника середнього класу. Тому я часто повторюю фразу Сартра: "Бунт завжди правий". Згадати найвідоміші революції, тут нога в ногу із ними крокує нове, розквітле мистецтво, що означає: люди знову почали жити і відчувати. Згадати хоча б Україну - такі знакові постаті, як Винниченко, Підмогильний, Хвильовий, Плужник, Микола Куліш, Антоненко-Давидович - все це письменники нарешті європейського рівня. Або зростання революційних настроїв у 60-70-их роках і водночас розквіт французької філософії. Оце, мабуть, і є користь революції - оновлення людини.
Успіху! Успіху!
Валентина — 1/12/2009 - 13:44І знову із захопленням читаю Ваші думки. Знову згодна і не згодна. З одного боку (для мене) революція – це лише апогей певних умов, емоцій, ситуацій…, частина природного ходу подій. ( Пам’ятаєте, як у Леніна – «…революційна ситуація… - одні не можуть, інші не хочуть…»). З іншого боку (для мене) революція – це вибух агресії («…де тисячі ставлять на хрести… за ради примарної мети…»).
Так от, з першим - я згодна, а з другим – ні. Можливо, хтось скаже, що це малодушність або ще щось схоже. Можливо. Але коли я уявляю біль (просто уявляю), навіть, однієї жертви…!!! Я б не хотіла, опинитися а ні на місті жертви, а ні на місті ката.
Що стосується Вашого відношення до Жовтневої і Французької революцій, то я позитивно здивована. При сучасному «промиванні мозку» - це рідкість.
PS. Я НАМАГАЮСЯ, боротися тільки із собою, і змінювати тільки себе і своє ставлення. Вважаю, що це єдина «революція», яку повинна здійснити людина. А все інше лише «боротьба з вітряками». Навіть виховання дітей, відкриття нових законів, покращення життя окремої людини або цілого суспільства – не війна або революція, а праця, просто каторжна, цілеспрямована, щоденна праця.
Успіху! Успіху!