На скамійках осінніх вулиць
Шепочуть закохані голуби.
Кіноплівки забутих Кустуриць
Мовчать на полицях-жолобах.
Сонце солодким медом
Плаває в чаї-вечорі,
Знову одна під пледом
Слухаю тихі клечання.
Серце озвалось пусткою
Чи голосами – знов таки.
Щось у легенях хруснуло:
Зайве не варто бовкати.
Сон за сюжетом реальності,
Тільки актори добріші.
Ціни – копійки щасти,
Вхід – для обраних лише.
Я за межею-шлакбаумом
В думках, як лід, розколотих.
Так, як у казках Баума,
Шукаю мовчання чи золото?
Завтра чи вчора – не все одно?
Серце кровить від спогадів.
Про минуле, звичайно,
а про майбутнє – і поготів.