дахами безнадії
Тетяна — 1/11/2009 - 13:05
Забудькуватий дощ, що падав вчора,
сьогодні знову ллє дахами безнадії.
Із просоння тепле серце шукає почуттів
у нездійсненних снах,
в книжках і спицях безкінечний вечір…
мені не сумно, просто одиноко
у переповненій маршрутці через міст
додому, як в надійний сховок,
від зайвих запитань й улесливих надій.
В байдужість й простоту реальності,
Де я і я, і більше ні душі,
Нікого, хто б зарадив чи роздратував.
Так затишно під музику нездійснених бажань
Вливатися прочитаним мільйонами очей
І засинати стомлено від хвилювань
За інші долі, лиш не за свою.