лантухами опалого листу
засипано траси й тераси
багряниця слідів
що залишили звісно ж не ми
там де падали троє чи триста
тигрів шаблезубої раси
на окраїнах неба калиново течуть дими
і нема особливого змісту
пити каву точити ляси
краще вірити
в чапліна
бога
комедій німих

чи в кастети а чи в кастаньєти
чи у святість самозгорання
час намотує душі
наче пасма на бігуді
не спинитись і не зупинити
хай ця осінь ранимо-рання
але чорт забирай ми ще й досі такі молоді
ненадивлені всім непрожитим
і неволя як воля остання
не втопитись
не дихати
просто
іти по воді