І світ для неї не змінився,
Вона завжди сама, одна,
А хтось так заздрісно дивився,
Й глибокого не бачив дна
В її душі такій же чистій,
Як упаде з очей сльоза…..
У неї настрій, як намисто:
Ураз порвалося - й нема.
Усі казали їй забути
Маленькі цінності, слова…
Вона для них могла не бути,
Але ж для себе то була!!!
І хоч завжди вона самотня,
В душі у неї все цвіло.
Вона упала у безодню
Й зникла, наче й не було…
Кількість рецензій: 5
Середня оцінка: 6.40