про рожеве слоненятко)))
ЛАЙБЛ — 20/10/2009 - 20:59
Жовтою вулицею човгало маленьке рожеве слоненятко))) Воно ледве перебирало своїми помаранчевими ратичками. Його сумні великі очиці пильно вдивлялися в кожне вікно, в кожне дерево. Мабуть, воно очікувало когось побачити. Та даремно… На вулицю ніхто не виходив. Ніхто не хотів із ним гратися. Воно тягло свого хобітка до сонечка, до квіточок. Але ніхто не відповідав. Всі його ігнорували.
Великі вушка похнюпилися, спадаючи на очі. Так воно йшло повз будинки. Повз парки. Довго йшло. Йому вже стало все одно, що навколо нього почали з'являтися люди. Важкі світло-рожеві сльози важкими краплями котилися з його очей. І ВСІМ НАВКОЛО БУЛО ВСЕ ОДНО, ЩО СЛОНЕНЯТКОВІ ПОГАНО!!!
Довго воно ще човгало поки не дійшло до ставка. Рятівна думка тоді прийшла йому в голову:
- За мною все одно ніхто не сумуватиме… краще я зараз піду й потону. Мене тоді не буде і не треба буде шукати собі друзів!!!
Подумало так собі слоненятко і почовгало в воду. Зайшло по коліна і зупинилося. Чому? На нього дивилися великі сумні очі з самої води. Такі безмежно великі, що слоненя могло себе в них побачити. Рожеві вушка похнюплено звисали…
- Ти чого таке сумне???
- Ніхто зі мною гратися не хоче!!! Нікому я непотрібне!!! – мовило рожеве чудо у ставку і заридало.
- Не плач!!! Давай я з тобою гратимусь… Бо в мене також друзів немає… Оце вже топитися надумало…
- Не треба!!! Давай ліпше зі мною гратися!!!
- Давай! – зраділо маля.
І обидва щасливі стали одне одному цікаві історії розповідати. Так дві самотніх душі знайшли собі найліпших друзів там, де шукали смерті. Ніколи не знаєш, де і кого знайдеш. Бо найнеочікуваніші дрібниці можуть зробити тебе щасливим!!! Як оце рожеве слоненятко)))
Жовтень 2009