Ти посміхалася
Li-Tium — 11/09/2009 - 19:03
Сумного сонця
Обриси осінні
День заплели
Яскравою печаллю.
Ти — посміхалася!
В сліпучих переливах
Ховалися між
Снами падолистів
Пазурі тіней,
Величних у жадобі,
І тягнучись
До золота осичок,
Розкиданого долом,
Аж тремтіли...
Ти посміхалася.
До тлустого асфальту
Горнулось кошеня:
В сліпих блуканнях
Із тихим вітром
Ділило мявкіт болю.
Та в ньому — кволому —
Вбачалося життя,
Не животіння!
Ти посміхалася...
Так дзвінко,
Наче осінь.
Ти — посміхалася,
Так щедро!
...не мені.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 9.50