Самогубство
Bittersweet — 31/08/2009 - 11:58
Блукає зойк відлунням по кімнаті,
Пустій та сірій.Тихо.Так тривожно тихо.
Гудить позаду скрадений неспокій
В передчутті безповоротності і лиха.
А білий мармур,той,на підвіконні,
Схололий,вріс небозі в ноги.
Заклякло серце в мить її розпуки,
Та невблаганними лишились боги.
І вже десята тягнеться хвилина,
А ти розгойдуєш всі "за" і "проти"
І так триватиме безмежно довго.
Зміряєш оком цегляні висоти.
Зніміли сльози і ущухли болі...
Одна рука вхопилась за вікно
І в мить ослабла...
Ковток волі...
P.S.: Єдина мить забрала невагому.
У злеті вона втратить небо.