Спогади дитинства
Надя — 29/08/2009 - 10:16
Як боляче від того що згадую,
Душа а ж плаче, смуток виграє.
Про те життя забути я не маю,
Ні совість, а ні чесність не дає.
Забути я не можу ті хвилини,
Забути я не в праві, так і знай.
Для тебе лиш можливо це новини,
Для мене любий, це життєвий рай.
Життя те не зрівняється ні з чим,
Любов довкола, щастя й доброта.
І не зрівнятися йому уже з новим,
Бо согодене -пустота.
Але життя пливе так бистро,
То ж до минулого ні як...
Лише візму я те намисто,
Згадую все, на власний смак.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 6.00