Тремтіння..
Маренням котре назвати легше..
Дихання…
Котре нечутно долина до вуст..
Далекий погляд…
В ньому лиш тонути..
Вмираючи…
Стрибаючи за край очей..
Не бачити нічого..
Просто йти..
В безмежжя…
В темряви шматки..
Пекельні очі ті..
Котрі так манять у свої тенета..
Так кличуть..
Огортають ..
І вбиваючи лиш плачуть..
Не знаючи..
Не вірячи ..
Що взяли те життя..
Котре тягнулося..
Горіло..
І було..
Скінчилося…
Тремтіння вже нема..
Немає дихання..
І погляд не блукає…
Не тоне вже..
Немає вже його..
Тепер лиш тихо сльози з вік стікають..
Болючі..
Та гарячо-вогняні..
Спікають все..
І чути крик сердечний..
Все тліти починає..
Та дарма..
НЕ повернеш..
Кривава рана буде жити..
Мовчанка вічна…
Все..її нема…
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00