Розчинись, охолонь, відчуй біль
Ihor Zubrytskyi — 31/03/2008 - 20:49
Бурхливий водоспад емоцій в лісі божевілля,
коли гризеш кору, щоб зуби не боліли,
й шукаєш прихистку в хитких хатинах,
які збудовані поетами багато років тому.
І залишаєш написи на стінах,
щоб про кохання в старості згадати,
коли вже шлях настирливо маячить,
й пора кидати всі бажання і кохану,
бо ще не час їй. На прощання лиш цілунок,
й може думка квола ще злетить й заквилить.
В той водоспад себе вкидаєш у надії,
знайти мальовані картини раю
і того ідеалу у якому сходяться лиш дві людини,
лише два серця мають спільну мову,
лиш дві душі є здатні до любові,
Ти знаєш хто це є, віднайти не здатен,
Тому так лячно розбавляти каву коньяком,
і пити пійло із дорожнім сіро-проклятим багном.
Вперед, назад не оглядайся, як треба то межа підкаже,
куди іти й шукати де. Іди, бо час спішить в минуле.