Contra spem spero
Vert Efner — 19/07/2009 - 15:27
Збірка: Збірkа за ЇЇ принципом
Contra spem spero
Моє серце, як камінь важке
розлетілось на тисячі скалок.
Рана в грудях мов клеймо пече.
Найстрашніше – життя непотрібне зосталось.
Моє серце лишилось далеко.
А в душі - залягли лиш сніги.
Не дарують вже щастя лелеки.
І веселії квіти, що буя навкруги.
Як хотілось, залити образою душу.
І у злості втопити свої почуття.
Я ж, натомість, сміятися мушу,
Сподіватись на краще життя
Хоча знаю, що все це неправда.
Хоча знаю, що все вже пройшло.
І весна не розквітне на завтра.
Літо в серці уже відцвіло.
Залишилися скошені мрії.
Наче пам’ять минулих часів.
Ні! Не треба мені вже надії,
я лиш щастя для тебе хотів.
Я помолюсь сьогодні за тебе.
Щоби радість прийшла ,і не раз.
Нехай будеш щаслива за себе,
як не хочеш радіти за НАС…
Vert Efner. 16,07,09