Йому
Черезова Варвара — 19/06/2009 - 13:05
Це так особистісно й зріло. Розпачливо довго.
Дивитись на руки (долоні) і бачити путь.
Ось тут ще маленька, ось тут ще високі пороги,
ледь-ледь перелізла. І мати вечеряти звуть.
Ось тут зачинала… Писати… писати… писати…
Про хлопців не буду. Було їх… до грома. І край.
Думок видноколо навколо яріє строкате.
Думки, наче бджоли. Корисні й болючі. Нехай…
Тонесенькі смужки… А скільки в них всього вплелося.
Ось тут – яскравіше. Мабуть здогадався. Це ти.
Цих кучерів безум… Проміння в твоєму волоссі.
Це ти. Ти це знаєш? І через століття… ти…
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 10.00