Збірка: Хвороби і втечі
Хто є об’єктом мене,
якщо хоч на мить уявити,
що я – це процес?
Моє тіло – дві руки, дві ноги –
це зовсім не я, це –
щось зовсім стороннє.
В моєму тілі не більше мене,
аніж в деревах чи травах,
бо кожна з усіх молекул
тут випадкова, а деколи – зайва.
І всі вони могли би належати
іншим людям, деревам,
тваринам чи каменям.
Унікальність мене –
не в унікальності тіла,
а в унікальності слів,
що дарують буття.
Моє тіло – м’язи, кістки,
нутрощі, серце і мозок, –
все це таксі,
такий собі транспорт,
яким моє я
колесить між галактик.
Моє тіло
десь там поміж інших тіл
в самотньому просторі,
посилає сигнали
про біль і тривоги,
про страх,
небажання вмирати,
але насправді
єднає нас з моїм тілом,
те, що разом колись
ми обоє помрем.