an instant
Gloria — 13/06/2009 - 01:51
Одна мить. Вдих, видих.
Надійшов оксиген, вмить пройшов по гортані, трахеї, бронхах і потрапив прямо до альвеол. Зчепився з гемоглобіном і почав обхід по організму. Спочатку до серця малим колом, потім великим в аорту і далі по всіх розгалуженнях, далі і далі, доки не дістався до самої клітини. Ось відбувся газообмін, і кров, вже з вуглекислим газом, повертаєтся назад до серця великим колом, а звідти малим у легені.
Одна мить. Вколола палець.
Рецептори сприйняли сигнал і вмить по нервових клітинах він передався до головного мозку, де є інформація про рефлекс, сигнал вже з мозку по нервових клітинах передається від нейрона до нейрона, аж поки останній не передасть сигнал м'язовому волокну, яке скоротисься і палець висмикнеться.
Є ще всі інші органи, над роботою яких ми не замислюємося, може тому що не відчуваємо.
Серце б'ється ритмом у вісім секунд, з дня у день, з року в рік.
Але все ж це відбувається. Це відбувається в тобі, там, всередині.
Кожен рух осмислений, бо для кожного руху по м'язовій тканині передається сигнал.
Це відбувається кожну секунду однаковою навантаженістю, а ми цього навіть не помічаємо.
Може й сравді ми створені для чогось більшого?