Вже багато років світ розвивається в рамках ринкової економіки. Довгий час, згідно із законами цієї економіки, існувала формула: все, що не білий чоловік, є об’єктом товарно-грошових відносин.
Завдяки одному, згодом застреленому в театрі, діячеві з часом ця формула змінилась: все, що не чоловік, є об’єктом товарно-грошових відносин.
Значно пізніше відбулося ще одне доповнення цієї формули: все, що не людина, є об’єктом товарно-грошових відносин. З того часу жінку теж почал вважати за людину. Але питання про те, чи є рівними ці два види людей, залишається відкритим. Вже хоча б тому, що й досі одна частина людей протиставляється іншій за статевою ознакою.
Отже, жінку теж вилучили (принаймні, формально) із товарно-грошових відносин, і надали їй статусу людини. Але повного знищення всіх атавізмів минулого ще не досягнуто. Тому і досі жінка часто виступає в ролі товару.
Мова не лише про прституток чи фотомоделей – їх продажність очевидна.
Мова про високі підбори, використовуючи які, багато жінок змушені терпіти безліч незручностей, викривляти собі стопи і з віком мучитися постійним болем в ногах. В нашому суспільстві і досі жінка повинна дбати про те, аби мати купівельний вигляд. Не просто подобатися, а спокушати. Щоб вигідно продатися, тобто вийти заміж.
Суспільство ще досі патріархальне за своєю мисленнєвою спрямованістю. Ще досі достойні члени суспільства вважають жінок річчю. Проблема в тому, що деяким жінкам подобається нею бути.