Таргани в голові
Vert Efner — 9/06/2009 - 21:23
Збірка: Самотність
Таргани в голові
За вікном грім. На душі печаль і сум. І там і там холодно.
Блискавка радості дарує мить світла у темряві. Все одно, що сірником топити лід. Хоча дякую і за це.
Думки захаращують голову. Роблять її важкою, наганяють меланхолічні сльози і агресивний суїцид. І, неначе, таргани на світлі розбігаються від блискавки.
Коротка мить – поки вогняна нитка досягне землі від неба здається раєм повним спокою і миру, а потім… з останнім відгомоном грому все поринає в темряву і «таргани» повертаються назад. Їх так багато, що й не знаєш з якого починати проганяти. І тому нічого не робиш – сидиш сумний, монотонний неначе сум дощу, того що за вікном. І потроху стаєш дощем, краплею, що з шаленою швидкістю летить з неба, щоб розбитись об землю.
Краплею, яка хоче перетворити звичайний сонячний промінь на яскраву веселку, а люди ховаються від тебе під парасольку, бо колись схожа крапля їх намочила….
Vert Efner 07\06\09