Варто задуматись, що ж означає насправді слово "графоман"... Людина, зациклена на писанні, навіть попри те, що її писанина не несе собою художньої, чи скажімо, суспільно-реформаторської, або ще якоїсь цінності... Що можна вважати критерієм такої цінності? На Вашу думку - це відповідність високим зразкам. Але, боюсь, оце наслідування класичності, перетворилось у самоціль. Можна написати тисячу бездоганних у сенсі техніки та теорії літератури "шедеврів", але якщо вони будуть всього лише наслідуванням мертвих поетів минулого, то їхня цінність прирівнюється нулю. В такому випадку написання віршів перетворюється у їх складання, таке собі технологічне вправляння. На мою думку, художня цінність, швидше, вимірюється актуальністю, а форма, рима, бездоганне естетичне офрмлення - це лише, так би мовити, обготрка, щось вторинне. Зміст слів, емоційне чи філософське повідомлення, приховане за словами - ось чим вимірюється цінність. Щоб вірші були актуальними, не можна заперечувати сучасність, вважаючи усі новітні тенденції маячнею, в протилежному випадку це свідчитиме про маргінальність - коли людина не знаходить ніде свого місця у сучасному їй суспільстві, судомно хапаючись за минувшину, в сподіванні хоч там знайти своє місце... Це не означає, що усі так ненависні Вам автори, що творять у дусі постмодернізму, не є профанами, адже вірші пишуть десятки тисяч людей, а поетами є лише десятки, але принаймні в деяких із них є те, чого так бракує Вашим творам - самобутність, пошук нових ідей, свіжість...
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.