І ці сни...
Черезова Варвара — 3/06/2009 - 14:40
І ці сни, що ніяк не прокинутись і не забути.
Ірреальність потужно вібрує найбільше у скронях,
І ці грані, що тоншають, грані вганяють у ступор.
Повертаюсь до сонця обличчям частіше, мов сонях.
Не лишатися поруч, а просто лишитись деінде.
Засинати на плечах чи грудях чужих в електричках.
Це прощання не надто болюче. Бо звикла. Бо рідне.
І це майже не сумно. Бо ти вже не голод, а звичка.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00