.....
Черезова Варвара — 14/05/2009 - 17:40
Щось мені попередні вірші Ваші були сильнішими... Розберу по поличкам, якщо не проти.
Приходив відчай і стріляв мені у скроню - збіг приголосних
Свинцем холодним цілився удушу, - у душу - окремо.
Пігулками поїв із беладонни гарно.
І говорив мені :"Скорися, мусиш".
З горища на старій вілоончелі
Він нерви натягнув мої як струни,
Страшний і гарний, як Кентавр у Ботічелі
Підступно убивав, а я встигала залишати руни: може краще? вбивав мене, а я лишала руни.
" Не піддавайтесь відчаю, благаю,
Кентаврів не любіть, я заклинаю"
І довго ще струна про це бриніла,
Копита били землю та не вбили.
Але все ж таки то не сонет... Майже. Ланочко, спробуйте ще раз. У Вас точно вийде!!!
П.С. обожнюю кентаврів...
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.