Дим
Kseniaster — 8/05/2009 - 19:21
Збірка: АніЯ
Ляна багато курила. Нервово видихаючи хмарки диму, поглядала на Маркіяна Олексійовича.
— Цього не буде. Я так не хочу.
П'ятдесятирічний полковник у відставці Маркіян Олексіович Грець, старий приятель Ляниного батька, супив брови та знизував плечима.
— Лянко, дівчинко. Ти ще надто мала і не розумієш. Так не можна...
Маркіян Олексійович сам багато чого не розумів. Свого дивного потягу до цього юного божевільного створіння, своїх рішень. Але знав одне: пообіцяти Андрієві дбати про його доньку було найбезглуздішим вчинком у житті. Зрештою, у неї залишались бабуся з дідусем, мати вийшла заміж вдруге. А дівчинка зараз якраз у такому віці, що...
Докурена цигарка випала з худеньких пальців. Ляна потягнулась до сумки за наступною.
— Досить, мала. Це шкодить дитині.
— Ще не довго.
Маркіян Олексійович суворо примружив очі. Ляна дратувала його зверхністю, молодечим максималізмом, показовою агресивністю. Адже він добре бачив — нічого вона ще не вирішила. Це виказували й нервові рухи, й переляканий погляд. І те, що Ляна багато курила.
— Підемо до твоєї мами, поговоримо. Скажемо, що я... — голос ледь не зрадив військовій муштрі, — що ми вирішили одружитися. Вона знає, що я чоловік порядний... А коли народиш... — “Боже, та ж вона за якихось сім місяців вже народить!” — майнуло в голові. — Коли народиш, переїдемо до Києва, поступиш до вузу, а я глядітиму малого.
— Чужого малого? Ви взагалі розумієте, що кажете? Повторюю, цього не буде!..
***
Ляна багато курила. Стоячи над могилою Маркіяна, вона не могла стримуватись. Хоча це було вперше за багато років. Згадувала тодішню розмову і все, що було потім. Невпевненість. Розгубленість. Страх.
Вона вирішила, що, крім того дурного хлопчиська, їй ніхто не потрібен. І помилилась. Вона поставила все на те, що він зрадіє та запропонує одружитися — й програла. А потім програла вдруге.
Коли старезна рожевоволоса лікарка холодними вологими руками допомагала сісти на крісло... Коли робила укор знеболюючого... Ляна, втрачаючи свідомість, десь у голові почула: “Мамо... Мамо!!!” Тоді вона була впевнена у перемозі. Думала, що обдурила весь світ, знайшла найкращий вихід. Прийняла доросле рішення...
Їй довелося скрутно. Не було жодної хвилини спокою, впевненості. Все це приходило лише разом з Маркіяном. Він доглядав, був поруч, своїм полковничим голосом скеровував у правильному напрямку. І Ляна завжди знала його найбільше бажання, але не могла нічого змінити. “Не буде” — прості слова, що не залишають місця на варіанти.
Зараз, стоячи тут, на цвинтарі, після стількох років Ляна знову багато курила. Хоча розуміла, що порожнечу димом не заповнити.