Природно, як смерть
Mari4ka — 8/05/2009 - 12:45
Які ж холодні руки у мерця,
Їх поцілунком більше не зігріти.
Людина більш не має сили жити,
А очі більш не глянуть вдалечінь.
Тоді вже не почує теплих слів,
Та навіть і доган вже не почує..
Чи справді за життям вона сумує?
Чи, може, легше там, без цих турбот?
Людина не хвилюється за тих,
Хто вже без неї далі буде йти
Дорогою життя. Так гірко – не знайти
Тих мрій, що всі ми прагнули так довго.
У кожного свій час і є своя дорога,
Ніхто не зна, коли він відійде
Ув інший світ. А що, як не знайде
Туди стежини навіть? Що тоді?
30 жовтня 2006р. Одеса