Земля- це матінка моя!
Її любити й берегти нам треба.
Єдина й рідна в нас вона,
Моя ти земле, земле чарівна.
Подивившись, на тебе моя, ти країно
Одна ти в нас рідна, моя батьківщино.
Безкрає небо, сонячне, ясне
Лани степи, все запашне.
Довкола все, чого ж тут треба.
Лише люби, дивись і мрій
Лише живи всім серцем ти.
Ціни, твори, живи як ми
Ти посади в саду квітник,
Розкішних і пахучих квітів.
Щоб чарували нас вони,
І радували з далини.
Щоб пам"ятав, як доглядав,
Щоб незабув, як поливав.
Рихлив їм землю, обережно,
І все це добре цінував.
Щоб посадив, ти деревину
І щоб росла вона завжди.
Щоб пам"ятав оту хвилину.
Коли уперше сказав ти:
Я маю жити і творити!
Я маю мріяти, любити,
І дарувати всім тепло,
Яке до мене так плило.
Але в одну, страшну хвилину
Все помінялось, навпаки.
Чудове, миле і привітне
Пропало в серці назавжди.
Черствіють серця у людей,
Нікому вже нетреба щастя.
Лише одне болить в душі,
А би минуло це нещастя.
Щоб було все, як жили ми,
Цвіли в душі, безкраїї простори.
І було все як в ті роки,
В ті мирні, добрії віки.