Моя ти трудівнице
Надя — 4/05/2009 - 12:18
Вже майже раночок настав,
А вона неспить
Не має спокою в душі
Неначе летить.
На великій полотнині
Шиє нам життя,
Чи то слово, чи то пісню
Ось таке буття.
Від природи рученьки маленькі
Стомлені від праці навесні,
Від роботи рученьки гарненькі
Пахнуть краплями ранкової роси.
Додолу падали краплини із чола,
А ви працюючи не покладали рук,
І вивели на поле враз вола
І всі почули незнайомий, дивний стук.
А ви не піднімаючи чола
Працюючи збивали собі ноги,
І терли грудочку об грудочку в ночі
Пройшовши лічені дороги.
А що ж ви мали?
Життя своє зламали ви навіки,
Поплачемо припавши до землі,
Покинули ви нас, ви наші квіти!!!