Сповідь... Перед твоїми очима,
вони дивляться у мою
розшарпану душу,
сушать серце,-
гріхи вільні й невільні,
чорним червом туга тіло точила,
я сповідаюсь тобі,
нарешті дозволив. Мушу.
Грішила...
Шила чоним по-білому,
простирадло рвалось,
а може вітрило.
Грішила...
У снах і ранкових зітханнях,
зізнання моє ковтай,
ночами блудила і никалась
у накрохмалених мріях
прихистила ненависть,
що цвіллю у постілі пріла,
рілля до каяття кохання дозріла
в очах твоїх закипає смола,
мо' - це моє пекло-
лови! Сповідь застала
тебе зненацька,
думаєш, мені так кортить
до причастя?
Щастя заради витримаю
всі кола мук, але цього замало,
я не хочу до раю,
до нього мене не пускаєш,
знаю чому,-
бо тебе там немає.
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 9.00
Про автора
Ім'я
Lana Sianska
Місце проживання
м. Львів