Сльози розрізали навпіл
Мою душу і обличчя
Коли їх забагато
Здається, що так і треба
Я хотіла кричати
А вийшло лише пробачити
Собі свій страх
Ненавиджу так кохати
Коли дозволяєш собі мовчати про кохання
У кутиках губ – кров
У кутиках очей – смуток
Джоконда завжди усміхнена,
Бо її ніхто не чекає
Бо немає людини, за яку вона може відчути біль
Але коли немає людини
Замість якої ми можемо страждати
Нащо жити?
Я боюся навіки
Залишитись
(твоєю?) Джокондою
Кількість рецензій: 4
Середня оцінка: 8.75