Сніг. Війна. Дурні.
Черезова Варвара — 21/04/2009 - 10:17
І прощення не буде безплатним, бо ти – це гріх.
Перетертий холодними пальцями аж до крові.
Ми минали як сон, що не гоїть вже ран, не гоїть…
Ми минали і танули, наче під брудом сніг.
Ця війна не залишить героїв бо ця війна,
Не гартує сердець, тільки трощить юнацькі кості.
І ми стелимо в братську могилу шовкову постіль.
І живі тільки дурні. Їх щастя. (Читай вина.)
Гасне ніч і повзе недобитою тінню в куток.
Отже, день, отже, ти повертаєш на південь.
Я ділюсь на відрізки. Пунктирні. Однаково рівні.
Ти іди ними сміло, не бійся. До самих зірок.
Кількість рецензій: 4
Середня оцінка: 9.75