Збірка: експерименти над собою
Невже мене ти надихнув на слово,
На безлічі заплутаних думок.
Я ніби доторкнулась до людського
На приладі світочуття твого.
Ти брав за руку, цілував так ніжно...
Невже мене зумів ти відродить
Серед цього сирого світу снігу...
Невже я знову почала любить.
І знов сиджу задумана й розбита
На тисячі скалічених частин...
І я не можу більш на тебе злитись,
Бо ти зібрав мене, зліпив, зробив.
Ти відродив лиш доторком, цілунком,
Обіймами і шепотом зізнань...
Я стала в пам'яті твоїй відлунням
Найбільшого з усіх твоїх кохань.
Я не руйную, а майструю Всесвіт,
Роблю його моральним і чутким,
Рятую від хвороб, буття і смерті.
Й роблю тебе своїм... Своїм... Своїм!
01.04.2009